Вернуться на карту ↩

Решение по делу № 22-ц/788/1006/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Таран С. А.,

суддів -  Левченко  Т. А.,  Собини  О. І.,

з участю секретаря судового засідання     Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 березня 2013  року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» Лебединського району Сумської області про стягнення майнової та моральної шкоди,-

                                                            в с т а н о в и л а

          Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 березня 2013  року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

          Стягнуто з СТОВ «Довіра»  Лебединського району Сумської області на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 50097 грн. 58 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

          Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 557,35 грн.

В апеляційній скарзі СТОВ «Довіра» вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що  провина  СТОВ « Довіра»  в загибелі бджіл у Реви не доведена матеріалами справи.  Позивач був попереджений  про  проведення  до сходового обрискування  кукурудзи завчасно 1 та 7 травня 2012 року, про що є його підпис 08.05. 2012 року в попередженні,  також було  розміщено оголошення в центрі села,  про дані факти сам позивач  підтвердив в судовому засіданні. Позивач знехтував правилами Інструкції  щодо  попередження та ліквідації  хвороб та отруєнь бджіл , 11 травня  2012 року випустив бджіл  для обльоту, не прийняв заходи для збереження бджіл.  Земельна ділянка, на якій були розміщені  пасіка не була зареєстрована за позивачем.

Крім того, агрохімічні роботи проводились зранку та ввечері, тобто в період відсутності льоту бджіл, що відповідає підпункту 7.1.3 пункту 7 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженого наказом Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 року № 9.   Обприскування   проводилося  на почву , а не на дерева , тому не має підстав вважати , що  хімікати попали на дерева акацій .

Апелянт вважає, що причина загибелі бджіл не момент винесення рішення не встановлена, лише встановлено те, що у відібраних пробах бджіл відсутні захворювання: нозематоз, варроатоз, сальмонельоз, колібактеріоз, європейський та американський гнилець. Тобто, причина загибелі бджіл не встановлена, загибель бджіл не зафіксована у відповідності до вимог чинного законодавства України.    Вимоги , щодо відбору проби бджіл та матеріалів не були виконані, акт  про загибель  бджіл, складено не у відповідності до вимог  Інструкції .  

Судом також не встановлена кількість  загиблих бджолосімей, позивач стверджував , що в цій пасіки було 50 бджолосімей , з акту  про огляд   пасіки  позивача видно ,що 70%  бджіл мертві, суд  стягнув  шкоду за загибель 50 бджолосімей.  

Заслухавши доповідь головуючого, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню.  

          

Судом встановлено що позивач проживає на території Великописарівської сільської ради Лебединського району Сумської області, мешкає АДРЕСА_1.

          ОСОБА_3 тривалий час займається утриманням пасіки, частина якої розміщена на території його садиби в с. В.Вистороп.  Решта пасіки була розміщена в іншому місці на значній відстані від господарства.

          Відповідно до записів по господарському обліку станом на 01.01.2012 року ОСОБА_3 у своєму підсобному господарстві утримував 120 бджолосімей, що стверджується довідкою Великописарівської сільської ради.

Садиба ОСОБА_3 розташована на невеликій відстані від поля , на якому у травні 2012 року відповідачем  проводилися агротехнічні  роботи, а саме на відстані , яка не перевищує 500м.   Садибу позивача на поле , на якому проводилися агротехнічні роботи  розділяє лісовий масив , де маються  насадження  дерев  білої акації. Дерева акації  маються як в середині  масиву  так і розміщені  безпосередньо  вздовж  самого поля.    

          Встановлено що роботи по обробці полів засобами захисту рослин проводилися СТОВ «Довіра» в період з 10 травня 2012 року по 12 травня 2012 року.

          Відповідно до записів в журналі обліку застосування пестицидів в ході агрохімічних робіт відповідачем вносилися в грунт засоби захисту рослин, а саме до сходової гербіциди «Екран Тотал», «Гром Тотал».

          Про застосування даних засобів СТОВ «Довіра» повідомила позивача шляхом надання для підпису письмового попередження, дане попередження ним було отримано і підписане 08 травня 2012 року.

11 травня 2012 року  близько 6 годин бджоли  вилетіли з вуликів .

11 та 12 травня 2012 року позивач помітив на своїй пасіці масову загибель бджіл, яку він пов'язує з тим, що СТОВ «Довіра» з 08 травня 2012 року проводило агрохімічні роботи на орендованих землях, розташованих на території Великописарівської сільської ради, вносячи в грунт засоби захисту рослин (гербіциди), чим було завдано йому матеріальної шкоди

          13 травня 2012 року позивач звернувся зі скаргою до сільського голови, про отруєння бджіл у його господарстві, а в подальшому в телефонному режимі безпосередньо до уповноваженої особи СТОВ «Довіра».

          Встановлено, що на час загибелі пасіка позивача була здорова, підозр на буд-які захворювання не виявила, тобто мала благонадійний стан.

          

Правильно встановивши фактичні обставини справи , суд прийшов до висновку  про задоволенню позову  позивача, оскільки    між сторонами  мають місце правовідносини  щодо відшкодуванню шкоди , завданої джерелом  підвищеної  небезпеки, тому на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України обов'язок по відшкодуванню  матеріальної шкоди  та моральної шкоди, завданої  джерелом підвищеної небезпеки, законодавцем  покладено саме  на особу, яка здійснює  діяльність , що є джерелом  підвищеної небезпеки , незалежно від наявності  вини.

Проте, з таким висновком суду  першої інстанції погодитися  не можна.

      

Відповідно до  ч.ч.1,2  ст. 1187  ЦК України  джерелом  підвищеної  небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням  або утриманням  транспортних засобів , механізмів  та обладнання, використанням , зберіганням хімічних , реактивних вибохо - і  вогненебезпечних та інших речовин , утриманням  диких звірів, службових  собак  та собак бійцівських  порід , тощо, що створює  підвищену небезпеку  для особи , яка цю діяльність здійснює , та інших осіб.  Шкода , завдана  джерелом  підвищеної небезпеки , відшкодовується  особою , яка  на відповідній  правовій  підставі ( право власності, інше речове  право, договір  підряду , оренди тощо)  володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утриманням якого створює  підвищену небезпеку.

  

Зі змісту  позовної заяви  вбачається, що позивач  просив відшкодувати  завдану йому шкоду з інших , ніж ст. 1187 ЦК України, підстав, а саме на підставі ст.ст. 1166,  1167 ЦК України .

Відповідно до ч. 1  статті 11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні  справи  не інакше  як за зверненням  фізичних  чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах  заявлених  ними вимог  і на підставі  доказів сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Фактично  застосовуючи до вказаних правовідносин  ст. 1187 ЦК України, суд вийшов за межи   позовних вимог,  що не  відповідає вимогам ст. 11 ЦПК України.

Крім того, не можна погодитися  з висновком  суду, що  проведення  відповідачем  агротехнічних  робіт  по внесенню  гербіцидів  у грунт , до сходу кукурудзи , за допомогою  самохідного  колісного оприскувача  у конкретних правовідносинах  є джерелом  підвищеної  небезпеки.

Періодичні  внесення гербіцидів у грунт  за допомогою   колісного  оприскувача  не є діяльністю, яка створює  високий  ступень вірогідності  заподіяння  непередбачуваної (випадкової) шкоди. Ця діяльність не є такою, яка не піддається  контролю з боку  людини.    

      

Статтею  38 Закону « Про  бджільництво» передбачено, що  відповідальність  за порушення законодавства  у галузі бджільництва  несуть  особи,  винні у : неповідомленні ( приховуванні)  або наданні  неправдивої інформації  про виникнення  загрози  бджолам  при  застосуванні  засобу захисту  рослин  та в інших випадках, передбачених  цією статтею.

Згідно  із  ст. 39  закону України « Про бджільництво»  шкода, заподіяна  внаслідок  порушення  законодавства   про бджільництво, відшкодовується  в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Суд першої інстанції, на зазначене не звернув увагу, встановивши  обставини справи, не встановив характер  спірних  правовідносин та не визначив норму  матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, які виникли   у позадоговірних   відносинах  на підставі  спеціального делікту та безпідставно  застосував до цих правовідносин  ст. 1187 ЦК України , яка  регулює зобов'язання, що  виникають внаслідок  заподіяння  шкоди, завданої джерелом  підвищеної небезпеки.  

    

Відповідно до ст. 1166 ЦК України  майнова шкода, завдана неправомірними  рішеннями, діями або бездіяльністю  особистим  немайновим правам  фізичної або юридичної  особи, а також шкода, завдана майну  фізичної  або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі  особою , яка  її завдала.  Особа , яка завдала шкоди , звільняється  від її відшкодування , якщо доведе , що шкоду завдано  не з її  вини.

Відповідно  до п. 2 ст. 22  ЦК України особа , якій завдано  збитків в результаті   порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

  

Таким чином , законодавством передбачено  відшкодування особі  майнової шкоди, зокрема  збитків, за наявності  порушеного цивільного права особи та причинного зв'язку  між порушенням права і збитками.

Відповідно до ст. 60  ЦПК України  позивач повинен довести , що з вини відповідача  йому завдана  майнова та моральна шкода.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов,  прийшов до висновку, що діями СТОВ « Довіра» було допущено  численні порушення  вимог чинного законодавства  , а також , що  пасіка позивача  загинула  внаслідок  дії отрутохімікатів , які застосувала  СТОВ « Довіра»  

На думку  колегії суддів, позивачем   ні в суді першої інстанції  , ні при розгляді  в апеляційній інстанції   не дано безспірних   та переконливих  доказів провини відповідача в заподіяні позивачу шкоди внаслідок загибелі  бджіл.  Висновок  суду  зроблений на  припущеннях,  що не відповідає вимогам ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 37 Закону України « Про бджільництво»  фізичні особи  та юридичні   особи , які застосовують засоби для обробки  медоносних рослин , зобов'язані не пізніше   ніж за три доби  до початку обробки через засоби масової  інформації  попередити  про це пасічників, пасіки  яких знаходяться  на відстані  до десяти   кілометрів від оброблювальних  площ.  При цьому повідомляється дата обробки , назва препарату , ступень і строк токсичності  препарату.  Ці ж вимоги   маються   в   п.7.1.2. Інструкції    щодо попередження  та ліквідації  хвороб і отруєнь бджіл» , затвердженою  наказом Головного  державного інспектора  ветеринарної медицини  від 30.01.  2001 року № 9.

Дійсно СТОВ « Довіра « допущено  порушення  ст. 37 вказаного закону в частині несповіщення   про  назву препарату,  ступень та строк  токсичності препарату , яким будуть оброблятися   поля.  

Разом з тим ,  безспірних доказів того, що саме ці порушення  призвели до загибелі  бджіл, позивачем не надано.  

    

По перше,  як вбачається з матеріалів справи і це не заперечується  позивачем,  08  травня 2012 року  він був попереджений   про обробку СТОВ « Довіра»  полів гербіцидами   з 08. 05. 2012 року по 12.05. 2012 року ( а.с. 45) .  Крім того , така ж  об'ява  малася в  центрі села.   З позовної заяви позивача вбачається , що 07 травня 2012 року він від представника СТОВ « Довіра» дізнався, що дане товариство буде проводити  обробку  полів гербіцидами.

    

Як встановлено судом першої інстанції і це не заперечується сторонами , роботи по обприскуванню  полів  проводилися  11 травня 2012року , тобто позивач був сповіщений за три доби до виконання цих робіт.  

Незважаючи на таке  сповіщення ,  позивач    не  виконав  вимоги  п. 7.1.5  Інструкції щодо  попередження  та  ліквідації  хвороб і  отруєння   бджіл , затвердженої  наказом Головного Державного  інспектора  ветеринарної медицини України від 30.01. 2001року № 9 , який вказує на те , що  на період обробки  бджоляру необхідно вивезти  пасіку в небезпечне місце  або ізолювати  бджіл у вуликах на термін , передбачений  обмеженнями при застосуванні  отрутохімікату.

11 травня 2012 року  позивач  випустив бджолу для обльоту, достовірно знаючи , що в дні з 08.05. по 12. 05 2012 року буде  проводитися обробка   полів  гербіцидами, тобто допустив  безпечність  по збереженню  бджолосімей.   Позивач  не посилається на той факт, що постільки його не попередили   за три доби  про обробку полів , він не мав можливості виконати заходи  відповідно до п. 7.1.5. Інструкції.   Сам позивач в позовній заяві   вказав, що 11 травня 2011 року , коли бджоли  біля 6 годин ранку вилетіли  з вуликів, він сподівався  про відсутність  загрози для них, тобто сам позивач підтверджував, що він проявив халатність щодо  попередження  отруєння бджіл.  

По друге , в судовому засіданні не встановлено , що  саме цвіти акації,   які  є  медоносною рослиною і бджоли  летіли на них, мали ознаки  наявності  гербіцидів , які були застосовані  відповідачем  для обробки полів. Цвіти акації не бралися для дослідження і дослідження  по ним на  предмет наявності  гербіциду  не проводилося, в матеріалах справи відсутній такий  висновок  спеціаліста чи експерта   з цього питання.  

Висновки  суду  про врахування   погодних умов  та часу , протягом якого проводилася обробка полів, що саме  в період  обробки полів  мав місце вітер, сила якого час від часу  здійснювалася , досягали  такої сили  та швидкості, що здувала  отрутохімікати під час його внесення  в грунт , ніяким чином  не підтверджує  те , що  ця отрута  потрапила  в цвіти акації , на які  летіли бджоли  і саме від цього вони  загинули .

Всі ці висновки є тільки припущеннями і ніякими  доказами не підтверджуються.  

Не має безспірних доказів того, що   причиною загибелі  бджіл  є саме  гербіциди , якими відповідач обробляв поля.  Лабораторне  дослідження загиблих бджіл   на предмет наявності  в них  гербіцидів , яким обробляв поля відповідач не проводилося , причина загибелі бджіл не встановлена , в матеріалах справи відсутній  такий  висновок спеціаліста чи висновок експерта.

Висновок суду першої інстанції проте  те , що  причина неможливості  вирішення питання  проведення дослідження  загиблих  бджіл  є об'єктивною , так як її проведення  чи не проведення не залежало  від волевиявлення позивача , тому судом приймаються інші докази по справі,  ніяким чином не підтверджує  наявність причинного зв'язку   між діями  відповідача та завданою позивачу шкодою.  

Дійсно висновок  експерта є рівним серед рівних , не має  переваг  перед іншими  засовами доказування , він підлягає  дослідженню та перевірці, а фактичні  дані , що містяться в ньому , оцінюються судом за загальними правилами.

Разом з тим , позивачем не  приведено інших  безспірних доказів  наявності причинного зв'язку  між діями відповідача та збитками позивача, а також  не надано доказів того, що позивачу письмово було відмовлено в проведенні  лабораторного хіміко-токсичного дослідження  загиблих бджіл фахівцями в галузі ветеринарної медицини .

Пояснення свідків  не  підтверджують причинний зв'язок  між діями відповідача  та  заподіяною шкодою.

Таким чином , наведені  позивачем докази  в їх сукупності  та вимоги  закону не дають  підстави вважати доведеними   обставини, які стверджував позивач , а саме,  що відповідачем   11 травня 2012 року, без повідомлення про це пасічника, проводилася обробка полів  препаратом , який  став  причиною загибелі бджіл.  

Не враховано судом посилання відповідача на той факт ,  що саме в дні травня  проводилася  обприскування  ядохімікатами  власниками садів  на своїх  ділянках ,що могло статися причиною загибелі бджіл.    Причиною загибелі бджіл могли бути і інші інфекційні захворювання бджіл,  крім досліджених, оскільки   останнє обстеження  пасіки позивача проводилося лише у 2009 році.    

    

Крім того, судом не було встановлена  сума матеріальної шкоди , кількість  загиблих бджолосімей.  Позивач в позовній заяві і  в судовому засіданні  стверджував , що  він є власником  пасіки , основну частину якої 50 бджолосімей   він утримує в с. Великий Вистороп.              

З акту  епізодичного обстеження ( а.с.  25)  від  14 травня 2012 року вбачається, що на час обстеження  загибель бджіл   становить близько 70% .    Доказів  про те , що  загиблі  всі 50 бджолосімей  позивачем не надано.

  

Відповідно до статті  213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного  судочинства, вирішив справу згідно  із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих  обставин , на які сторони   посилаються  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджуючих  тими доказами  , які  були досліджені   в судовому засіданні.

Ухвалене  судом першої інстанції  рішення не відповідає цим вимогам, тому на підставі ст.. 309 ЦПК України  підлягає скасуванню  з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303,  п. 2  ч. 1  ст. 307, 314 , 316  ЦПК України ,

  

                                                             в и р і ш и л а  :

      

Апеляційну скаргу  Сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю  «Довіра»  задовольнити.

Рішення  Лебединського районного  суду Сумської області  від 18 березня 2013 року  скасувати та  ухвалити нове рішення .

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_3 до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Довіра»  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  відмовити.

Стягнути  з ОСОБА_3 на користь   Сільськогосподарського  товариства  з обмеженою відповідальністю  « Довіра»  повернення судових витрат -  358 грн. судового збору.  

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого  спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -  

Судді