Вернуться на карту ↩

Решение по делу № 2-389/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

11 грудня 2008 року                     Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: - судді                                                                    Школи М.Г.

з участю секретаря судового засідання                             Яковини Т.О.

та осіб, які приймають участь у справі:

особи, яка надає правову допомогу позивачам 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката                         ОСОБА_5

відповідача                                                             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кролевець Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про захист особистого немайнового права і усунення небезпеки, яка загрожує здоров'ю; про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривень,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про:

- захист їх особистих немайнових прав і усунення небезпеки, яка загрожує їхньому здоров'ю - шляхом зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перенести пасіку (всю кількість вуликів) в інше місце за межі їх земельних ділянок;

- стягнути з ОСОБА_4 на їх користь 1000 гривень моральної шкоди.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позовні вимоги мотивують наступним чином.

Вони, позивачі, проживають в с. Червоний Ранок Кролевецького району, а по сусідству проживають відповідачі - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які утримують пасіку, кількість якої становить не менше 40 вуликів. Доглядає пасіку відповідач ОСОБА_4 Пасіка розташована на межі їхніх земельних ділянок, на відстані близько 30 метрів від їх, позивачів, будинку і поряд з їх земельною ділянкою, яку вони, позивачі, використовують, як город. Відповідач ОСОБА_4 своєю діяльністю по утриманню бджіл і зайняття бджільництвом створює загрозу для їхнього здоров'я. Бджоли постійно літають біля їхнього будинку, на їхній присадибній земельній ділянці, у дворі господарства і часто їх кусають. Бувають дні, що вони, позивачі, не можуть знаходитись спокійно у дворі господарства і на присадибній земельній ділянці, змушені не виходити з будинку, особливо, коли вилітають рої. Через укуси бджіл вони стали все частіше хворіти, виникли труднощі в обробітку присадибної земельної ділянки. Вони не можуть просити в наданні допомоги посторонніх осіб в догляді за будинком і земельною ділянкою, бо люди не бажають бути покусаними бджолами. Через укуси бджіл вони, позивачі зверталися за медичною допомогою. На їх прохання перенести пасіку у безпечне місце відповідачі не реагують. В 2006 році вони зверталися до сільської ради з заявою про перенесення пасіки та будівництва огорожі навколо пасіки, однак відповідач ОСОБА_4 проігнорував попередження сільського голови.

Утримання відповідачами пасіки на межі земельних ділянок не тільки створює незручності в догляді за земельною ділянкою, подвір'ям, будівлями, але загрожує їхньому здоров'ю. Після укусів бджіл вони почувають себе погано, стан здоров'я погіршується, доводиться лікуватись, щоб не виникла алергія, після укусів декількох бджіл підвищується температура, тому вони не можуть нічого робити по господарству.

На їхню думку, діями відповідача ОСОБА_4 їм завдана моральна шкода в сумі 1000 грн., оскільки він доглядає бджіл, не рахується з їх, позивачами, думкою і інтересами.

Позивач ОСОБА_1 просить справу розглядати у його відсутність, про що надав суду письмову заяву. Позовні вимоги він підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 і особа, яка надає правову допомогу ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав повністю і по суті позовних вимог пояснив наступне.

Згідно ЦК України бджоли не відносяться до джерела підвищеної небезпеки. На відшкодування моральної шкоди має особа, права якої було порушено, і відшкодовується вона особою, з вини якої було спричинено шкоду. Вини відповідачів у порушенні прав позивачів і спричиненні моральної шкоди немає, так як відповідачами дотримані всі вимоги щодо утримання бджіл на присадибній ділянці, передбачені ч. 1 ст. 15, ч. 2 с. 12 Закону України "Про бджільництво" і п. 1.3. "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл". Зокрема: територія пасіки огорожена огорожею висотою 2,5 м і плодовими деревами; пасіка знаходиться на присадибній земельній ділянці ОСОБА_3 кількість бджолиних сімей не обмежується діючим законодавством, що можуть утримуватися фізичними особами; відповідач ОСОБА_4 має ветеринарно-санітарний паспорт пасіки №НОМЕР_1, який засвідчує, що бджоли не становлять небезпеку для життя та здоров'я. Пасіка розташована на відстані 40-45 м від житла позивачів і складається з 30 вуликів, значна відстань від пасіки до житла позивачів перешкоджає перельоту бджіл на ділянку позивачів. Алергічну реакцію можуть викликати інші фактори, а не укуси бджіл відповідачів, тому їх твердження про те, що саме бджоли відповідачів є збудниками алергічної реакції у позивачів - є безпідставні. Отже, вимоги позивачів про те, що відповідачі створили небезпеку, яка загрожує їхньому здоров'ю шляхом розміщення пасіки на межі з земельною ділянкою позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є безпідставні. Вимоги їх про те, що пасіку необхідно перенести в інше місце за межі їх земельних ділянок і про стягнення 1000 грн. моральної шкоди є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідачка ОСОБА_3 повноваження представляти її в судовому засіданні надала відповідачу ОСОБА_4, шляхом надання довіреності.

Вислухавши пояснення сторін, особи, яка надає правову допомогу - адвоката ОСОБА_5, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Законом України "Про бджільництво" №1492 від 22 лютого 2000 року передбачено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 11 Закону від 22.02.2000 року №1492).

Фізична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами не обмежується (ст. 12 Закону №1492 від 22.02.2000 року).

З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходження юридичної особи, яка займається бджільництвом у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. (ст. 13 Закону №1492 від 22.02.2000 року)

Пасіки розміщують фізичні особи на земельних ділянках, які належить їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою (ст. 15 Закону №1492 від 22.02.2000 року)

На даний час є чинною "Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл", яка затверджена наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини 30.01.2001 р. №9 та зареєстрована в міністерстві юстиції України 12.02.2001 р. за №131/5322, яка визначає вимоги до розміщення й облаштування пасік (далі Інструкція від 30.01.2001 р. №9).

Згідно п. 1.2 Інструкції від 30.01.2001 р. №9 пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємства кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.

Згідно п.1.3 Інструкції від 30.01.2001 р. №9 територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну надану бджолину сім'ю потрібно 30-35 м2, залежно від способу розміщення бджіл.

При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення льоту бджіл.

В судовому засіданні встановлено, що на присадибній земельній ділянці ОСОБА_3 в с. Червоний Ранок Кролевецького району, АДРЕСА_1, яка межує з присадибною ділянкою позивачів ОСОБА_1та ОСОБА_2 в с. Червоний Ранок Кролевецького району, АДРЕСА_2, розташована пасіка, яка складається із 29 бджолиних сімей.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями в судовому засіданні відповідача ОСОБА_4, довідкою Червоноранківської сільської ради Кролевецького району за №88/02-09 від 03.10.2008 року (а.с. 64), показаннями свідка ОСОБА_5

Як зазначив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, 9 бджолиних сімей належить ОСОБА_3, а решта - йому.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 17.05.2008 року і 02.06.2008 року, а позивач ОСОБА_1 07.07.2008 року і 10.07.2008 року зверталися за медичною допомогою у зв'язку з укусами бджіл. (а.с. 8, 9, 10, 62)

Згідно зі ст. 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.

Згідно зі ст. 1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Таким чином, підставою виникнення зобов'язань є факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб. Загроза може бути створена як діями, так і бездіяльністю іншої особи. Бездіяльність має правове значення у випадках, коли боржником не виконуються обов'язки створення безпечних умов, покладені на нього законом.

Діючим законодавством, зокрема земельним Кодексом УкраїниЗаконом України "Про бджільництво", "Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл", Законом України "Про ветеринарну медицину", наказом №182/82 Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.10.2000 р. за №736/4957 "Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва, яким затверджені такі документи - План народного районування бджіл; Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки; Порядок реєстрації пасік; Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва - не передбачено, на якій відстані повинні бути розміщені пасіки на присадибних земельних ділянках від суміжних земельних ділянок та житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів, тобто на законодавчому рівні на визначений розмір санітарно-захисної зони в метрах.

В судовому засіданні встановлено із пояснення відповідача ОСОБА_4 про те, що він має на пасіку ветеринарно-санітарний паспорт, що передбачено ст. 13 Закону України "Про бджільництво".

Із даного паспорта вбачається, що пасіка розміщена в с. Червоний Ранок Кролевецького району; епізоотичний стан пасіки задовільний; лабораторні дослідження на стан хвороби бджіл проведено 25.04.2008 року. (а.с. 110-111, 112-113)

Таким чином, у судовому засіданні зібраними по справі доказами не встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 створили внаслідок зайняття бджільництвом (утримання та розведення бджіл) на ділянці ОСОБА_3 в с. Червоний Ранок Кролевецького району небезпеку, яка загрожує життю та здоров'ю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

При цьому суд виходить з наступного. 

Пасіка відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка за станом на 03.10.2008 року становить 29 бджолиних сімей, розміщена на присадибній земельній ділянці ОСОБА_3 в с. Червоний Ранок, що відповідає ст. 15 Закону №1492 від 22.02.2000 року; кількість бджолиних сімей, що може утримуватись, не обмежується; на пасіку виданий ветеринарно-санітарний паспорт за №НОМЕР_1, а з 08.10.2008 року виданий ветеринарно-санітарний паспорт №8; розміщення пасіки відповідає вимогам п.п. 1.2, 1.3 "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл", що підтверджується поясненнями в судовому засіданні відповідача ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, актом обстеження розміщення пасіки відповідачів від 15 вересня 2008 року (а.с. 36).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 займаючись бджільництвом не порушують чинне законодавство, як регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл; заготівлі та переробки продуктів бджільництва; забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом; використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Приймаючи рішення у відмові у задоволенні позову, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_3 іОСОБА_4 перенести вулики в інше місце та відшкодування позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надали доказів щодо порушення їх прав, як землекористувачів суміжної земельної ділянки, внаслідок недотримання відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ветеринарно-санітарних правил щодо утримання бджіл.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачам моральної шкоди саме з вини відповідачів. З матеріалів справи та поясненнями в судовому засіданні позивачки ОСОБА_2 вбачається, що позивачі пов'язують заподіяну їм шкоду з укусами бджіл. Проте, відсутні докази про те, що саме від бджіл відповідачів позивачі отримали укуси.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_3 іОСОБА_4 збільшити висоту огорожі до 2,5 м позивачами не заявлялися.

Крім того, з пояснення відповідача ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, матеріалів справи вбачається, що відповідачами вживалися заходи щодо завдання найменших незручностей позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незручностей в користуванні їх земельною ділянкою. Заходи відповідачами вживалися відповідно до вимог земельного кодексу України та "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл".

Відповідно до ст. ст. 270282 ЦК УкраїниЗакону України "Про бджільництво" , "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", керуючись ст. ст. 1011209212214215218 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення небезпеки, яка загрожує їхньому здоров'ю, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перенести пасіку (всю кількість вуликів) в інше місце за межі земельних ділянок ОСОБА_1і ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_4 1000 гривень моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                   СУДДЯ